8 ВЕРЕСНЯ – РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Батьки Пресвяті Богородиці Іоаким та Анна були благочестиві, доброчесні та праведні перед Богом. Маючи значне багатство, вони частину його приділяли на потреби богослужіння в храмі, а частину роздавали жебракам. Життя їх, мабуть, із зовнішнього боку, було щасливим, якщо ознаками сімейного щастя вважати матеріальний достаток, сімейний мир, любов та злагоду. Але в реальності вони були дуже нещасливі. Вони несли на собі ярмо безпліддя. Перебуваючи у шлюбі п’ятдесят років, вони не мали дітей. Це нещастя людям сучасності мало зрозуміло; нині тяжіють більше чисельним дітонародженням, ніж безплідністю, і щасливими нерідко вважають тих, хто не має дітей. Але тоді було не так. Тоді безпліддя подружжя вважалося знаменням покарання Божого за тяжкі гріхи. Чому так? Тому що на той час на землі чекали пришестя Викупителя; і зрозуміло, кожному, крім природного бажання притаманного не егоїстичним подружжям, хотілося мати дітей, щоб, якщо буде угодне промислу Божому, стати прабатьками Викупителя. У кого ж не було дітей, у того, отже, і не лишалося вже жодної надії на те. Тому безпліддя подружжя і в очах сторонніх людей визнавалося покаранням Божим. Стає зрозумілим, яким горем супроводжувалося для праведних Іоакима і Анни їхнє безпліддя. Але горе це посилювалося ще сторонніми докорами. Одного разу первосвященник у храмі не прийняв від Іоакима жертви, сказавши йому з докором: «Ти не вартий того, щоб прийняти від тебе дар Богові; будучи безплідним, не маєш ти благословення Божого за якісь таємні гріхи». А єврей, що разом з Іоакимом приносив жертву, з докором сказав йому: «Чому випереджаєш мене, приступаючи до Бога? Хіба не знаєш про свою безплідність?» Отже, і внутрішнє, сердечне горе, і сторонні докори в якихось таємних злочинах, яких між тим за праведним подружжям не було, завдавали таке моральне страждання праведному подружжю, яке може бути зрозумілим лише людям, подібно до них стражденним. Вони журилися в глибині своєї праведної душі; але разом з тим не зневірилися в милості Божій. Вони всю свою скорботу покладали на Бога, і з постійністю і старанністю, мало зрозумілою для людей, які не сподіваються на Бога, молилися Богу, нехай дарує їм Господь, хоча б на старості років, дитя, обіцяючи присвятити його на служіння Богу. Господь чув їхні молитви, але зволікав з їх виконанням, щоб проявити на праведних старцях милість Свою, щоб виховати їх у вірі в живий Промисел Божий, надії на Себе і любові до Себе.
Тяжке випробування Боже несли на собі праведне подружжя! Але за те яку й утіху послав їм Господь після випробування! Господь Бог посилає ангела Свого, щоб потішити праведних старців звісткою, що в них народиться дочка благословенна, через яку дано буде спасіння всьому світу. І справді, у них народилася дочка, яку вони назвали Марією, а Марія обрана була стати Матерією Господа; батьки ж її удостоїлися назви святих і праведних богоотців.
Дивні діла Господні, що виявляються в людському житті!