2 лютого – Стрітення Господа нашого Ісуса Христа
Стрітення – це зустріч. Фактично, ми згадуємо подію зустрічі Богонемовляти на порозі Єрусалимського храму праведним старцем Симеоном. Символічно в цій події бачимо зустріч двох епох – старозавітної і новозавітної, а також зустріч людини з Господом, зустріч Месії людьми, яких Він прийшов спасти, пророче визнання Ісуса – Христом-Месією.
Місцем тієї вікопомної зустрічі був храм Божий. Сталося це на 40-й день після Різдва Спасителя – за приписом закону Мойсеєвого батьки в цей день мали принести новонароджене дитя до храму, щоби посвятити його Богові і віддати за нього символічну жертву (плату). Пресвяту Богородицю, святого Йосифа Обручника та Ісуса Христа зустрів у Єрусалимському храмі праведний старець Симеон, якому «було провіщено Духом Святим, що він не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього» (Лк. 2: 26).
Прийнявши Богонемовля на руки (за що став іменуватися Богоприїмцем), стоячи на порозі Нового Завіту, праведний Симеон промовляє від імені старозавітного людства знаменні слова, що стали молитвою і повторюються на кожній вечірній службі: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля» (Лк. 2: 29 – 32).
Старець Симеон нарешті зустрів Того, Хто ще прабатькам був обіцяний Богом як Визволитель від смерті для всіх людей. Цю зустріч засвідчує і праведна пророчиця Анна: «Прийшовши тієї години, вона славила Господа і говорила про Нього всім, хто чекав спасіння в Єрусалимі» (Лк. 2: 38). Саме тому свято це іменується Стрітенням – бо воно засвідчує в особі Симеона і Анни зустріч старозавітного людства із Месією, Який воістину прийшов.
Чому Симеон і Анна сподобилися зустріти Спасителя і пізнати в Немовляті – Христа? Тому, що вірили в обіцяне Богом, служили Господу молитвою і добрими справами, вірою і правдою, за що і названі праведними. Так і всі ми – якщо хочемо зустріти Господа, то теж маємо щиро вірити, покладати надію на Бога і смиренно чекати свого часу. Адже не відкрив Себе Господь в день Стрітення ні царю, ні вельможам, ні начальникам, а відкрив праведникам, які істинно, все своє життя і всім серцем бажали і чекали на цю знаменну зустріч. Тож відкривайте і свої серця назустріч Богу!
Серед особливостей святкування Стрітення Господа нашого Ісуса Христа в Українській Православній Церкві є традиція після Божественної літургії освячувати воду та свічки. Особливе освячення свічок – відносно нова традиція, яка поширилася на наших землях з XVII століття. Її основоположником вважають Київського митрополита і святителя Петра Могилу, який у своєму відомому «Требнику» 1646-го року помістив кілька нових чинопослідувань, серед яких був і Чин благословіння та освячення свічок на Стрітення Господнє. Загалом ця традиція походить зі стародавнього звичаю влаштовувати в день свята Стрітення хід містом із запаленими світильниками, які благословлялися священниками. Ця процесія символізувала входження Господа Ісуса Христа – Світла світу – до Єрусалимського храму. А символічний зміст цього полягав у тому, щоби нагадати про Світло Христове, яке просвітлює всіх.
Свічка може бути для нас лише видимим символом нашої щирої, чистої, правдивої віри та молитви до Бога, Якого ми просимо про допомогу й силу для подальшої боротьби з гріхом у самих собі та довкола нас. У молитвах на освячення свічок на свято Стрітення прохають про те, щоб, як запалені свічки своїм світлом розганяють нічний морок, так і наші душі, просвічені Духом Святим, нехай уникають гріховної пітьми (сліпоти). Недарма слово «стрітення» означає «зустріч», тож головне міркування цього свята має бути не про освячення свічок чи води, а про те, чи готове наше серце відкритися назустріч Господу.
В понеділок, 2 лютого, приходьте на святкові богослужіння з нагоди свята Стрітення Господнього до наших храмів!