У ЧОМУ ГОЛОВНА МЕТА ВЕЛИКОГО ПОСТУ? – відповідає ректор РДС
Перш за все, слід сказати, що піст відображає глибокий і надзвичайно древній досвід Церкви Христової у Богопізнанні, просвіченні і збиранні усіх сил і талантів, якими Господь Творець наділив, нагородив кожну людину для того, щоби наближатися до Бога і щоби цю Божу правду, це Боже світло і любов нести у наш такий непростий, сповнений гріхом і ненавистю, війною і злобою обтяжений світ. Тому у світлі цього піст – це НЕ ПРО ДІЄТУ. Піст – це навіть не якась тимчасова звичка чи традиція. Хоча, звичайно, церковні традиції, символи, прообрази, вони наповнюють практику богослужіння. Піст, напевно, ми могли би порівняти із самим життям кожної людини, зокрема, і Церкви, як спільноти загалом. Це шлях, це є проща. І, звичайно, в церковному календарі, який так розбудований, щоби, так би мовити, символізувати чи нагадувати ритм і життя кожної людини, особливе місце займає час Великого посту. Ми знаємо, що впродовж церковного року ми маємо кілька багатоденних постів. Маємо одноденні пости, які присвячені пам’яті того чи іншого святого, чи тим чи іншим подіям у церковному житті, в біблійній історії. А Великий піст, власне, присвячений найголовнішій події в церковному році – Світлому Христовому Воскресінню. Події, яка нагадує нам про те, що Бог, Син Божий, незмінно залишаючись Богом, прийняв людське єство, щоби його обожити. І через добровільну смерть, розп’яття, зневагу, поховання і на третій день славне воскресіння, тим самим і воскресив людську природу – звільнив її від влади гріха і смерти і дарував життя вічне. Тому піст – це один із засобів, щоби побороти силу зла. Ті початки зла, які внаслідок гріхопадіння перших людей і особистого гріха кожного із нас закралися в нашій свідомості, в нашій природі. Піст духовний засіб, який допомагає знову усвідомити кожному з нас звання, величне звання, як синів Божих, як спадкоємців Царства Божого. Ось була прощена неділя. Чому її так називають і який сенс цього дня? Перш за все, слід сказати, що приготування до Великого посту в церковних правилах і традиції починається ще задалеко до цієї неділі. Власне, ми маємо п’ять підготовчих неділь. Дехто називає чотири, але власне з неділі, яка називається за євангельським читанням, що, виголошується у храмах в цей день, з неділі про Закхея розпочинається наша підготовка до Великого посту. Христос приходить до Єрихону і відвідує дім начальника над митарями Закхея і звіщає, що прощені гріхи тому, хто вважався в очах багатьох сусідів, знайомих, навіть навіть родичів, ЗЛОЧИНЦЕМ. Хто вважався аморальною людиною, зрадником навіть. Але через те, що Закхей відкрив своє серце для Христа, бо хотів, перш за все побачити і ПОБАЧИВ у ньому Бога і Месію, Христос дарував йому спасіння. Отже, забагато часу до початку Великого посту і до прощеної неділі, зокрема, ми, наближаючись до цього важливого етапу в церковному житті готуємось різноманітними євангельськими читаннями, молитвою. Якщо беремо неділю м’ясопусну, неділя сиропусна, це, власне, йдуть вже поступові такі етапи, які і духовно і тілесно готують нас до Великого посту. А євангельські теми нам показують, що ми маємо здобути, до чого звернутися, щоби цей піст не оминув і нашої особистої молитовної і духовної уваги.
Які головні події та віхи очікують вірян під час посту 2026 року?
Перш за все варто сказати, що перед кожним із нас стоїть, напевно, найголовніше випробування в час війни – сповнення заклику простити свого ворога, перебороти те зло і ту неправду, і ту ненависть, яка йде з боку Російської Федерації, яка іменує себе навіть православним величним народом. Не уподібнитися їм. Зло ніколи злом не перемагається. Ненависть ніколи подібною силою не перемагається, а лише любов’ю. Це не означає, що нам потрібно зараз скласти руки. Це не означає, що захисникам нашим кинути зброю і всім йти молитися в храми і так далі. Але перш за все, що означає? Покладаючись на Бога, робити всілякий спротив силою і ціною, навіть, життя, щоби те зло не лише не полонило нашу землю, але як бачимо, те зло в особі російського окупанта навіть зазіхає на владу над світом. А це не що інше, як личина і заклик диявола. Тому, перш за все, піст – це внутрішня наша боротьба і внутрішнє протистояння. Звичайно, в кого є сили і фізичні, в кого є відповідний духовний настрій, духовний досвід молитовний, обов’язково молитвою має дарувати силу і наснагу нашим захисникам, які інколи навіть і не мають можливості зробити те, що ми в звичайному житті можемо зробити, бо знаходяться в землянках, на нулі, в вкрай обтяжливих і навіть небезпечних для життя умовах. Але всі ми бачимо і знаємо їхні свідчення, як там, знаходячись на відстані подиху смерті, вони перш за все згадують Бога, згадують батька і матір, згадують свою родину. Власне, це сила любові, яка і сьогодні є запорукою того, що український народ ім’ям Господнім переможе. Це дає нам сміливість подивитися в завтрашній день, що зло все ж таки буде посоромлене яким би могутнім у військовому чи політичному, чи економічному відношенні воно не було. Українці хоч інколи і зазнавали певних поневірянь, навіть фізичного знищення, але все ж таки Господь беріг їх. Беріг, зокрема і для цього моменту. І, напевно, саме цьогорічний піст має кожному із нас дати і засвідчити дар Божої присутності. Бо, напевно, якби не Господь був з нами, справді вже оті «паради Краснопьориє»і так далі були б не лише в Києві, але й по інших головних вулицях нашої неньки України.
Продовжуємо боротися, як і продовжується зрештою наше життя. Більше того, ми продовжуємо молитися і за тих, хто вже віддали найбільший дар, який має кожен від Бога – це дар свого життя наших героїв. І саме у відповідальності перед їхньою пам’яттю, перед їхнім подвигом, ми покликані не здатися, не злякатися, не впасти в маловірство чи малодухість, а обов’язково все, що є, всі сили, які мємо покладати на Бога і обов’язково З БОГОМ ПЕРЕМОЖЕМО.