З проповіді Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Обрізання Господнього
Сьогодні, на восьмий день після Різдва Христового, Церква вшановує події обрізання Спасителя та наречення Йому імені Ісус.
Прийняття Спасителем обрізання підкреслює справжність Його тілесної природи та Його приналежність, як Сина Людського, до народу Ізраїля. Саме від цього народу, від нащадків Авраама і царського роду Давида, Бог обіцяв дати світові Месію, тобто Помазаника – особливого Спасителя світу. Тож приналежність Богонемовляти, народженого у Віфлеємі від Духа Святого і Діви Марії, саме до роду Давида і до дітей Авраама, є однією з ознак виконання цієї пророчої обіцянки.
В час Нового Завіту обрізання було замінене таїнством хрещення, символіка якого залишається тією самою – людина віддає своє життя Богові, а Господь повертає це життя як оновлене та освячене. І людина вже належить не самій собі, але увійшовши в завіт з Богом, належить Йому так само, як народжена нова дитина належить до роду своїх батьків.
Тому і наш Спаситель на восьмий день отримує не лише обрізання, але як людина отримує також власне ім’я. Бог не має власного імені, бо немає нікого, подібного до Нього, від кого би це ім’я мало би Його відрізняти. Всі імена Божі, які ми знаємо з одкровення – такі, як Сущий, Господь, Вседержитель, Світло, Любов та інші – всі вони є не власними іменами Бога, як наші людські імена, але є свідченням якостей Божої природи та Божої дії щодо світу і людини.
Ім’я це – Ісус, що в перекладі з давньої єврейської мови означає «Сущий є спасіння». Таке ім’я вказує на істинну божественну природу Христа, адже Він, як Син Божий є Сущим, тобто Він має джерело буття Сам у Собі. Він не сотворений, але предвічно народжується від Отця і має з Ним єдину природу. Водночас це ім’я вказує на служіння, для якого призначене Богонемовля Ісус – бути Спасителем світу. Бути тим Агнцем, Який візьме на Себе всі гріхи та через хресну жертву очистить їх.
Відтак обрізання, яке здійснювалося на восьмий день, було прообразом жертви і нового життя, яке Христос у перший після закінчення тижня день подає всьому людству, коли воскресає з мертвих. І тому ми, як християни, бачимо не лише випадковий збіг, але таємниче нагадування в тому, що світська традиція початку нового року припадає саме на сьогодні, коли Церква вшановує глибоко символічні події з життя Господа Ісуса Христа – обрізання та наречення імені.
Тому для нас, як для християн, новий рік життя на землі є не просто новим періодом, який настає в силу природного закону, але має бути часом для творення добрих діл. Часом, який ми свідомо використаємо для того, щоби, йдучи за Христом і виконуючи Його заповіді, наближатися до вічного блаженного життя.
Але для того, щоби рік новий був кращим, не достатньо просто мати сподівання – ми самі своєю вірою та своїми справами, які втілюють цю віру в життя, повинні наповнювати цей рік добром. І прикладом нам у цьому слугує святитель Василій Великий, пам’ять якого ми нині вшановуємо. Бо він був великим проповідником істини, непримиренним борцем з різними лжевченнями, який сам мав глибоку непохитну віру та від цієї віри, як з невичерпного джерела цілющої води, подавав зміцнення у вірі багатьом навколо. І не лише подавав зміцнення віри в час порівняно недовгого власного земного життя, але продовжує це служіння протягом століть аж донині – продовжує через свої писання та через своє молитовне заступництво як святий Божий.
Тому, вшановуючи у перший день нового громадянського року пам’ять Василія Великого, ми просимо цього Божого угодника та видатного світильника віри православної зміцнити нашу віру. Щоби і в цьому новому році, тримаючись істини та втілюючи її в наше власне життя, ми гідно провели час, відведений нам, примножуючи світло, добро і правду серед людей та цим прославляючи Бога.
Ще раз сердечно вітаю всіх вас, дорогі брати і сестри, зі святами, та бажаю благословенного нового року. Який, за милістю Божою, нехай стане роком утвердження справедливості та миру. Слава Богу нашому за все! Амінь.