З проповіді Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у день свята Собору Пресвятої Богородиці в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври
В другий день святкування Різдва Христового, коли Церква вшановує Собор Пресвятої Богородиці, тобто урочисто прославляє Діву Марію як ту, Хто послужила звершенню тайни боговтілення, ми зібралися тут, у нашій великій святині, в Лаврі Печерській, у домі Пречистої нашої Владичиці, щоби виявити до Неї нашу особливу любов і повагу.
Бачимо, що у цей винятково важливий як для Самої Приснодіви, так і для всього людства час Вона опинилася поза власним домом, поза визначеною постійною оселею. Вона була подорожуючою в світі цьому, щоби, попри зовнішні виклики, виконати волю Божу і здійснити власне призначення – стати Матір’ю Месії-Спасителя. Відтак весь світ, кожне місце, куди спрямовувала Діву Марію воля Господня, ставали Її домом.
Відтак, хоча після Успіння і взята Богородиця Сином Своїм в небесні оселі, але не полишила Вона без піклування та допомоги також і світ цей. Свідченням цього є численні чудотворні Богородичні ікони, через які Господь рясно виявляє благовоління до тих, за кого молитовно заступається Пречиста Владичиця. А кожен храм, і особливо ті, які присвячені Божій Матері, які, як цей собор Успенський, відзначені Її особистою увагою, – бо Вона, як свідчить Передання, Сама явилася будівничим собору і дала повеління воздвигнути на горах київських цю святиню – всі ці храми стають істинним домом Богородиці.
Служіння Богородиці як у час Її земного життя, так і після Її чесного Успіння нагадує кожному з нас про наш власний обов’язок виконувати волю Божу. Бо саме завдяки глибокій і непохитній відданості Богові Діва Марія здійснила Своє покликання та стала Тією, Хто приніс радість всьому світові.
Згадавши про подорожі Діви Марії як християни ми пам’ятаємо також образ подорожуючого, який подає нам святий апостол Павло. Адже, як пише він у Посланні до Євреїв, ми «не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього» (Євр. 13:14). Так жила Діва Марія, так жив Сам Спаситель, коли в подорожах не мав навіть де голови прихилити. І хоча у більшості ми з вами маємо місце, де живемо протягом тривалого часу, однак повинні ніколи не забувати, що наш істинний дім – це оселя Отця Небесного, Його Царство. А все, що є у світі цьому – для нас є лише велика подорож. Це наш власний шлях повернення до того правдивого дому, де нас чекає Христос, де нас чекає наша Матір – Пречиста Богородиця, де нас чекають наші старші брати і сестри – святі угодники.
Як Церква і як народ ми зараз подібні до того люду Божого, який вийшов з полону, із землі рабства, із духовного Єгипту і Вавилону, щоби бути вільними. Понад три століття наш народ і нашу Помісну Церкву чужинець тримав у державному та релігійному ярмі. Шлях наш до свободи важкий та небезпечний – так само, як був важким і небезпечним шлях виходу з рабства єгипетського і вавилонського. Але ми маємо здолати його. Маємо пройти всі виклики і випробування, щоби нарешті покласти край неволі, в якій століттями тримав нас і намагається досі тримати «русскій мір».
Але повертатися у рабство, з якого нас звільнив Господь – це гріх. Такий самий, як прагнути повернення до єгипетських котлів чи до содомської заможності. Тому, не зважаючи на всі виклики, ми маємо йти вперед – геть від Москви, геть від цього новітнього Содому, Єгипту і Вавилону, опанованого духом диявольської гордині, людиноненависництва і кровопролиття.
Сьогодні, продовжуючи святкувати Різдво Христове та особливо вшановуючи Пресвяту Богородицю, від Якої Син Божий воплотився, у цьому домі Діви Марії ми підносимо молитви за перемогу правди і справедливий мир для України. Ми просимо захисту і допомоги для наших воїнів. Ми просимо про визволення полонених та тих, хто перебувають в тимчасовій ворожій окупації. Ми просимо про українських біженців та вимушених переселенців. Ми просимо мудрості для тих, хто наділений владою в світі цьому, щоби вони відновили мир та зупинили і покарали агресора.
Дякую вам, дорогі владики, отці, брати і сестри, за це спільне богослужіння, за ваші вітання та добрі побажання з нагоди Різдва Христового. Вірю, що яким би тривалим не був шлях від рабства до свободи, ми разом, підтримуючи один одного, йдучи визначеною від Бога дорогою, маючи помічниками Пречисту Діву Марію та сонм святих – здолаємо всі труднощі. І нехай всіх нас, всю нашу Церкву і наш український народ, благословляє і зміцнює народжений у Віфлеємі Христос Господь, якому слава навіки! Амінь.
Христос народився! – Славімо Його!