З проповіді Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у двадцять третю неділю після П’ятидесятниці

Сьогодні з читання Євангелія ми чуємо розповідь про звільнення Спасителем гадаринського мешканця від панування над ним багатьох бісів. Чоловік, який перебував у рабстві численних злих духів, за повелінням Господа Ісуса Христа очистився від їхньої влади і повернувся до нормального життя. Отримавши свободу, колишній біснуватий хотів піти за Спасителем, як один з Його учнів. Але Христос сказав йому: «Повернись у дім твій і розкажи, що сотворив тобі Бог. Він пішов і проповідував по всьому місту, що сотворив йому Ісус» (Лк. 8:39).

Чому Спаситель одних кликав йти за Собою негайно, полишивши все, а іншим, як колишньому біснуватому, наказав йти додому? Адже Христоспокликав багатого юнака, якого спонукав роздати убогим все майно. Покликав Він і сина, який хотів раніше поховати померлого батька, але Христос сказав йому: «залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже» (Лк. 9:60). А тут ми бачимо цілком протилежне – звільнений від влади бісів чоловік хоче йти за Христом, хоче стати Його учнем, але Спаситель навпаки, спонукає його повернутися додому.

Приклад абсолютно самовідданого життя і служіння показує нам Сам Спаситель. Хоча Він, як ми знаємо з Писання, з належною повагою ставився до батьків – до Пречистої Діви Марії та Її обручника Йосифа, шанував їх та корився, як належить за законом, але водночас Він же говорив: «Хто мати Моя і брати Мої? І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої; бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя»(Мк. 3:33-35). Тобто навіть Свою Пречисту Матір Христос не ставив вище за Бога, але кожного, хто виконує волю Отця Небесного, Спаситель порівнює із Нею та називає Своїми братами і сестрами.

Чому ж тоді Христос повелів колишньому біснуватому повернутися додому, а не йти за Ним? Так Господь чинить заради того, щоби свідчення про діла Божі поширилися якнайбільше та спонукали більшу кількість людей до віри. Адже попередній страшний стан біснуватого серед мешканців місця того був широко відомим. Багато хто знав, як раніше виявлялася в ньому дія злих духів. І коли цей чоловік, вже здоровий і при доброму розумі, стане жити у своєму домі та свідчитиме про те, що зробив йому Ісус Христос, то цим він більше послужить проповіді Євангелія, ніж якби він пішов за Спасителем.

І ще один урок ми отримуємо з почутого нині слова Писання. Полягає він в тому, що виконувати волю Божу та свідчити свою віру ми можемо не лише віддалившись від дому свого, від повсякденного життя, тощо, але і навпаки – залишаючись там, де ми є. Якби Господь хотів, щоби всі люди полишили життя у світі, відкинули родини та звичайну працю, то Він би саме таке повеління дав би учням. Однакнічого подібного Він не встановив, але навпаки, показав на багатьох прикладах, що для різних людей є різний життєвий шлях, йдучи яким вони краще можуть послужити Богу та ближнім.

Тому, дорогі брати і сестри, яке б не було наше особисте покликання – служити Богу та ближнім у чернечому чи мирському стані, у багатстві чи в убогості, маючи владу чи у підвладному стані, працюючи фізично чи розумово – всякий шлях і всяке служіння угодні Богові та цінуються Ним, якщо вони є згідними з Його волею. Як лепту вдовиці, покладену в скарбницю, Христос оцінив більше за численні пожертви багачів, так і всяке найменше з людської точки зору діло, але вчинене з любов’ю до Бога і ближніх, Господь оцінює високо. Головне, щоби через ці діла ми проповідували Христа так само, як, повернувшись у дім свій, проповідував про діла Божі звільнений від біснування чоловік. Амінь.