ДІТИ АДАМА І ЄВИ

Господь вигнав прабатьків з раю, щоб позбавити їх можливості скористатися плодами дерева життя. Щоб Адам не скуштував і не став жити вічно. Вічне життя в стані грішного єства було б для них нещастям.

Господь створив прабатькам одяг шкіряний і одяг їх. Згідно тлумачення святих отців, одяг шкіряний означає нашу грубу плоть, яка при падінні змінилася: втратила свою тонкість і духовність, набула справжньої своєї дебелості.

Божественна любов проявилася до прабатьків і до всього людства в тому, що відразу ж після гріхопадіння дана була обітниця про майбутнього Спасителя, Який вразить змія-спокусника в голову (див.: Бут 3:15). Тому народження дітей у Адама і Єви було дуже важливою подією щодо домобудівництва нашого спасіння. Починається дітонародження, яке триватиме у всіх поколіннях, доки не прийде кінець світу.

Поява на світ первістка викликала в Єви радість: «я придбала людину від Господа» (Бут. 4:1). Він був названий Каїном, що в перекладі з єврейської означає придбання. Однак він обманув надії матері. Один із святителів пояснює це тим, що на час народження Каїна ще свіжа була отрута гріха, яка увійшла в прабатьків. Авель народився після тривалого часу, впродовж якого батьки очистили себе покаянням і смиренністю.

Каїн був хліборобом, Авель – пастухом овець. Кожен із них приніс від своїх трудів жертвоприношення Богові. Святий апостол Павло говорить: «Вірою Авель приніс Богові жертву кращу, ніж Каїн; нею отримав свідчення, що він праведний, як засвідчив Бог про його дари» (Євр. 11:4). Святитель Іоан Золотоустий вважає, що Бог споглянув на Авеля за те, що він зробив приношення з чистим серцем. Автор біблійної книги Буття не повідомляє, яким знаком чи словом Господь показав, що Він не прийняв приношення Каїна. Бог застеріг його від злочину: “біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним“(Бут. 4:7). Згідно тлумачення святих отців, гріх лежав у дверях серця Каїна. Він не послухався Господа і через заздрощі убив брата. За Божим визначенням він став вигнанцем і мандрівником на землі.

Довга біблійна історія була періодом приготування обраного народу до найбільшої події життя людства — пришестя у світ Спасителя. Тому багато осіб та події старозавітної історії не лише були реальними, а й мали духовно-символічне, прообразне значення. Так, Адам став родоначальником людства, але водночас був прообразом Господа нашого суса Христа, Який дав початок духовному людству; тому Його називають Новим Адамом. Авель також є прообразом Спасителя:

— Авель пас овець. Ісус Христос – Пастир словесних овець;

— Авель приніс жертву угодну Богові. Син Божий приніс спасительну жертву на Хресті Отцю Своєму;

— Авель став першим мучеником. Месія прийняла болісну смерть заради нашого спасіння.

Господь дав прабатькам третього сина – Сифа. З його народження пішло покоління людей, які, на противагу нащадкам Каїна, жили доброчесно і богоугодно. Їх стали називати синами Божими.