«Двері до Раю людина не може закрити», – Блаженнійший Митрополит Епіфаній

Успенський собор Київської Печерської Лаври – не просто один з величних храмів, місце молитви та богослужіння, архітектурна і художня окраса. Цей собор є символічним вінцем Печерського монастиря, а тому неможливо переоцінити його виняткове значення для формування духовної самосвідомості нашого народу та Української Церкви.

Успенський храм від початку своєї історії описується як «подібний до небес». В печерах, в усамітненні, віддалившись від всього, що є в світі, ченці несли свій духовний подвиг. А згори, на високому схилі, ніби на Київському Сіоні, стояв величний храм, наче протилежність печерам. Як символ Небес на землі, як двері до Раю, як нагадування про вічне життя, до якого Бог кличе Своїх дітей.

За десять століть своєї історії Успенський собор багато разів зазнавав плюндрування та нищення. Але він знову і знову відроджувався – як знак того, що двері до Раю людина не може закрити, бо їх відкрив для нас Своєю жертвою Сам Христос.