Слід працювати для Бога там і тоді, де Господь покликав, – Блаженнійший Митрополит Епіфаній

Преподобний Іов та його учень і наступник в управлінні цим на той час новоствореним скитом Феодосій, жили у складний період нашої народної та духовної історії. Початок XVII століття позначений був складною боротьбою за захист прав і вольностей православних українців від утисків та обмежень з боку тогочасної держави та її релігійних союзників. Королівська влада, яка за умовами того часу мала силу визначати юридичні права Київського Митрополита та єпископів, довго не дозволяла православним мати власну ієрархію. Бо та влада та її релігійні помічники мали намір швидко і остаточно всіх православних упокорити та нав’язати їм своє бачення церковного устрою й віри.

У таких умовах і час життя, і місце, обране для розбудови обителі, і всі зовнішні обставини нібито були зовсім не сприятливими для того, аби задумане преподобним Іовом мало успіх. Але, за словом апостольським, «коли примножився гріх, стало більше благодаті» (Рим. 5:20). Серед важких обставин церковних поділів та суперечок, в час гонінь на Православну Церкву від сильних світу цього – як яскраві світильники серед темряви засяяли преподобні Іов і Феодосій, отці та ігумени Манявські.

Вони самі та зібрані ними для чернечого життя і молитви численні подвижники засвідчили, що для дійсного благочестя, для досягнення праведності не слід чекати людині більш сприятливого часу або особливих зовнішніх добрих обставин. Але слід працювати для Бога там і тоді, де Господь покликав. І з Божою допомогою та при умові щирої духовної праці складні зовнішні обставини будуть не лише перешкодою на шляху спасіння, але сприятимуть, через їх подолання, зміцненню у вірі та побожності.