Святитель Симеон Солунський: «Творець всього захотів, щоб ця літургія відбулася і там, і тут»
Улюблений і добрий брат мій у Христі! Будучи зобов’язані по заповіді любити всіх, ми тим більше повинні мати любов до щирих і люблячих нас. Хоча любов у Бозі неподільна і проста, і завжди однакової властивості, і хоча, за досконалим розумом, вона повинна бути рівна по відношенню до всіх: втім, сама Любов і Сама досконалість – Ісус, що дав Себе за всіх, є бажаючим у міру бажання кожного, подібно до того, як сонце, що розливає світло однаково для всіх, бачить кожен відповідно до свого бажання. Тому й сам Спаситель каже: «Я люблю тих, хто любить мене» (Притч. 8:17). Не те щоб одних любить, а інших не любить; ні, Він, як сама Любов, любить взагалі всіх – навіть тих, хто не бажають Його любити і віддаляються від Нього, не змушуючи їх насильно; а тим, хто любить Його і бажає з’єднатися з Ним, подає повністю самого Себе, і, будучи найвищою Благістю, виявляє справи любові. І апостол заповідає, перш за все, дбати про своїх, розуміючи тут своїх у вірі.
І я сам, хоч менший із менших, але віруючий у Христа, ієрей у Ньому, за Його волею, і раб Його за силою моєю, повинен пам’ятати заповіді Його, особливо найголовнішу заповідь про любов, скільки можливо, щоб, за словами улюбленого учня, Христос перебував у мені, хоча б трохи. Бо «хто перебуває у любові, – каже він, – у Бозі перебуває, і Бог у ньому перебуває» (1 Ін. 4:16). Так, будучи зобов’язаний і сам зберігати заповідь про любов, і нагадувати про неї всім, наскільки можна, і особливо улюбленим, я нині щиро сповіщаю її тобі – тому кому я віддаю перевагу у любові перед іншими. І я не маю на увазі тут умовляння, але бажаю цим лише нагадати тобі про служіння, якого ти удостоївся, і надати найбільш вірне знання про нього: оскільки я перед тобою приступив до священнослужіння, став ієреєм Христа і, за найвищою Його добротою, служителем Його божественних та найбільших Таїн.
Ось і ти, улюблений, удостоївся стати священнослужителем Христа і бути дияконом Христа і представником, і споглядачем Таїн, близьким до Нього і причасником, і провісником Євангелій. Ти вже не затримуєшся тепер жодними завісами, але дивишся відкрито. І не через серафима, тобто ієрея, береш участь у завіті, але, удостоєний священства, ти сам став серафимом. Ти закликаєш до молитов, не будучи ніким закликаним; зводячи інших, наближаєш їх до Бога, а сам, крім того, служиш божественним Тайнам і виголошуєш віруючим, умовляючи їх слухати; ти поставлений Христом і служиш головним чином для інших, доводячи їх до світла. І чи не буваєш ти херувимом, коли бачиш у таємницях Всевидячого, і вогненосним серафимом, коли носиш життєдайне вугілля, і троном, маючи в собі Всюдисущого в служінні і причасті, і ангелом, як служитель Його і священнодіючий? До того ж, служиш ти не образу будь-якому, або зображенню, але Самому у вишніх невидимими чинами носимому Господу. І що вони – у вишніх, то ти чиниш на землі: бо Творець всього захотів, щоб ця літургія відбулася і там, і тут.