З проповіді Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у шістнадцяту неділю після П’ятидесятниці
Є такі якості і здібності, які Господь вклав у саму природу людини, і тому вони, хоча і дещо різною мірою, але присутні у кожного. Розум, воля, почуття, здоров’я, сила тілесна та сила духу, здатність до творчої праці – все це часто називають природними здібностями людини. Однак вони походять не від природи як такої, але насправді є тими талантами, які Бог, сотворивши людину, вклав у всіх нас.
Що у свою чергу означає: ми не є безумовними власниками свого життя, своїх здібностей. Як слуги з притчі не були власниками талантів, бо отримали їх від господаря, так і ми не власники і не господарі свого життя, але його розпорядники. Бо ми не є джерелом власного життя, але маємо його як дар від Бога, перед Яким несемо відповідальність за вірне використання того, що Господь дав нам.
Часто, дорогі брати і сестри, особливо в новітню епоху, можна не лише серед людей зовнішніх, але і серед християн почути заперечення біблійного визначення, яке використовується у церковній практиці для нашої самоназви – раби Божі. Таке ставлення очевидно походить від засудження самого рабства, як суспільного інституту, від засудження стану, коли одна людина перебуває у цілковитій залежності від іншої, не маючи прав і свободи.
Однак засудження суспільного інституту рабства, як справді негідного, не повинне затьмарювати в нашій свідомості тієї біблійної істини, про яку ми сьогодні отримуємо нагадування також через слова Писання. А саме тієї істини, що ми не є власниками свого життя, але тільки розпорядниками тих дарів, які отримали від Бога.
Тому, коли ми називаємо самих себе рабами Божими, то цим не принижуємо людської гідності, але протидіємо нашій власній гордині через нагадування про Божі дари та Божу милість, завдяки яким ми взагалі живемо і маємо блага. Це нагадування про відповідальність, яку ми маємо перед Господом за вірне і мудре використання отриманих кожним з нас талантів. Це нагадування про обов’язок дотримуватися заповідей Божих, щоби через це мати нам справжню гідність дітей Отця Небесного і справжню свободу – свободу від пристрастей і гріхів.
Нині знову ніч та ранок наші, як і багатьох мешканців України, були наповнені звуком сирен та звуком вибухів. Російська імперія зла знову творила своє сатанинське дійство – сіяла руйнування і страждання, примножуючи кровопролиття і вбивство. Російський народ, який має багато земель та інших дарів, замість того, щоби все це використовувати на благо, не просто марнує отримане від Бога, але обернув ці дари на служіння сатанинське, на нищення невинних, на кровопролиття і вбивство.
Наш обов’язок – служити Господу і ближнім, служити добру нашого народу від тих дарів та талантів, які Творець подав нам. А ті, хто дане Богом обертає на служіння імперії зла, на служіння лжевченню «русского міра», нехай не забувають, що прийде час відповідальності за законом людським і за законом Божим. І хто не мав милосердя – той і покараний буде немилосердно.