Як свідчить апостол Петро, Спаситель кличе, щоб ми «стали причасниками Божого єства, віддалившись від пануючого в світі розтління» (2 Пет. 1:4), – Блаженнійший Митрополит Епіфаній
З нагоди свята нині ми чуємо такі слова з Другого Послання апостола Петра: «Ми сповістили вам силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитромудрими байками, а бувши очевидцями Його величі. Бо Він прийняв від Бога Отця честь і славу, коли від величної слави дійшов до Нього такий голос: «Цей є Син Мій улюблений, у Якому Моє благовоління». I цей голос, що зійшов з небес, ми чули, перебуваючи з Ним на горі святій» (2 Пет. 1:16-18).
Як ми добре знаємо, до свого покликання Симон, якого Спаситель за міцність віри назвав Петром, що означає «камінь», був простим рибалкою. Він був побожною людиною, але не мав глибокої освіти у словах Писання та богослов’я. Тим більше він не був обізнаний у філософських теоріях елліністичного світу.
І саме на прикладі Симона-Петра справдилися слова апостола Павла: «Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, – щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом» (1 Кор. 1:27-29). Для одкровення Своєї божественної слави, для засвідчення того, що Він є не лише Пророк і Учитель, але істинний Син Божий та Месія, Господь Ісус Христос кличе зійти на гору не філософів і книжників, мудреців віку цього, не царів та правителів, могутніх владою, але кличе трьох найбільш відданих учнів. І перед ними Він преображається, вони бачать Його сяяння несотвореним божественним світлом, вони бачать і чують свідчення двох найбільших пророків старозавітного часу, Мойсея та Іллі. А потім чують і голос Самого Отця Небесного: «Цей є Син Мій улюблений, у Якому Моє благовоління».
Не всіх апостолів кличе Спаситель на гору, але тих, хто міг, через вже наявну в них глибоку віру, прийняти велике одкровення. В час Старого Завіту навіть Мойсей, названий боговидцем, бо він розмовляв з Богом один на один, не міг бачити велику славу Божу. Вчора з читання святкової паремії з книги Вихід ми чули такі слова Господні, сказані Мойсею: «лиця Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися в живих» (Вих. 33:20). Не можна не тому, що Бог навмисно приховує Себе, але тому, що тоді в людстві ще повновладно діяв гріх, який віддаляє нас від Господа.
Дорогі брати і сестри, нинішнє свято Преображення і слова Писання, які ми чуємо з цієї нагоди, оновлюють в нас усвідомлення того, що саме сталося заради нашого спасіння – Бог відкрив нам шлях до єднання з Ним. Він преобразив людську природу, звільнивши її від панування темряви, і дає можливість такого преображення кожному, хто через віру прийме Його. Бо, як свідчить апостол Петро, Спаситель кличе, щоб ми «стали причасниками Божого єства, віддалившись від пануючого в світі розтління» (2 Пет. 1:4).