П’ять Висловів митрополита Рівненського і Острозького Іларіона

Я бачу сьогодні багато матерів. І бачу ваш біль. Ви стоїте біля ікон і тихо шепочете імена синів, які вже не повернуться додому. Я бачу дітей, які щовечора моляться за тата, котрий на фронті. Я бачу дружин, які не знають, чи завтра буде телефонний дзвінок. І цей біль — це теж молитва, яку чує Богородиця. Бо Матір Божа знає, що означає втратити Сина. І в цій скорботі ми чуємо голос надії.

Дорогі брати і сестри! Найбільша заповідь — любити Бога і ближнього. Це не два окремі шляхи, а один. Бо хто любить Бога — той не може ненавидіти ближнього. А хто справді любить ближнього — той бачить у ньому образ Божий і тим самим любить Господа. Тож сьогодні, у час війни, збережімо в серці цю любов, щоб не перетворитися на озлоблених і черствих. Любімо Бога — молитвою, вірністю, довірою. Любімо ближніх — добрими ділами, співчуттям, жертвою. І тоді навіть у темряві війни в нас світитиме світло Христове, яке ніхто не зможе загасити.

Покров Божої Матері — це не лише про ікони і молитви, це про людей, які стали живим щитом для інших. Це наші воїни. Ті, хто зараз, не шкодуючи себе, тримають небо і землю України. Ті, хто залишився вічно молодим у пам’яті — бо віддав життя за нас. Це жінки й чоловіки, чиї імена знає Господь і чиї обличчя завжди будуть перед нашими очима. Їхня жертва — це молитва, написана кров’ю.

Спаситель говорить: «Як хочете, щоб чинили вам люди, – чиніть і ви їм так само» (Лк. 6:31). Це правило, відоме всім, часто здається простим. Але суть його — у дієвості. Християнська любов не пасивна. Вона не чекає, щоб тебе полюбили, не очікує, поки світ стане добрішим. Вона починає першою. Любов — це дія, ініціатива, рух серця назустріч іншому.

Голгофа — це не кінець. Голгофа — це дорога до Воскресіння. І як Христос переміг смерть, так і Україна переможе цю темряву. Бо з нами правда, з нами молитва, з нами Божа Матір. І ніхто не здолає народу, який стоїть на колінах перед Богом, і стоїть непохитно перед ворогом.