З проповіді Предстоятеля в другу неділю Великого посту та в день пам’яті святителя Григорія Палами і собору усіх преподобних отців Києво-Печерських
У другу неділю Великого посту Православна Церква вшановує пам’ять святителя Григорія Палами, архієпископа Фессалонікійського, а також соборно прославляє преподобних отців Києво-Печерських.
Саме тут духовно формувався і зростав майбутній святитель Фессалонікійський Григорій. Від старців, які все своє життя присвятили Богові, він перейняв досвід молитви, яка неперервно звершується в розумі, досвід священної безмовності, яка зосереджена на спілкуванні з Господом, досвід поєднання аскези з глибинами богопізнання. І потім, вже бувши поставленим на одну з головних кафедр Вселенського Патріархату, Григорій багато потрудився задля довершення і більш глибокого та ясного викладення православного вчення про богопізнання.
Святитель Григорій, спираючись на вчення отців давнього часу, зокрема великих каппадокійців Василія Кесарійського, Григорія Богослова та Григорія Ніського, а також на аскетичний досвід ченців Афону, пояснив, що всякий християнин, коли правдиво молиться, бере участь у таїнствах, практикує аскезу, не лише здатен до істинного богопізнання, як були здатні апостоли на Фаворі, але і покликаний до цього. Адже дія Божа, благодать, таємниче нестворене світло, наповнює усіх подвижників та істинно єднає кожного з Господом.
Нині, продовжуючи у дні Великого посту наставляти нас, Церква нагадує про святителя Григорія та про його вчення, а через це – про духовні подвиги отців святої Гори Афон. Нагадує про важливість стриманості, внутрішньої безмовності та постійної молитви, про важливість самообмеження, яке вірні практикують заради відсічення пристрастей та подолання спокус. Так Церква показує, що богословські настанови отців – це не просто теоретична наука, якась релігійна філософія, але ці настанови є наріжним каменем відповідної практики, відповідного способу життя. І ті, хто живуть так, хто застосовують істини Євангелія, апостольську віру і настанови святих отців у своєму власному житті, здатні також отримувати благодатне освячення, отримувати просвітлення нествореним світлом Господнім.
Як єгиптянин Антоній Великий став засновником чернечого життя, так тезоіменитий йому українець-русич, уродженець Чернігівщини Антоній Печерський став засновником і наставником чернецтва Руси-України. Здобувши знання і досвід серед старців Афону, Антоній передав все це своїм першим учням, які стали збиратися тут навколо нього, шукаючи спасіння. Як зерно, бувши посадженим у добру землю, хоча саме помирає, але дає колос і приносить багатократний плід, так преподобний Антоній, добровільно померши для світу та сховавшись від усього мирського під землю в печеру, дав початок великому плоду, що його принесла та продовжує приносити протягом десяти століть свого буття ця свята Київська Печерська обитель, велика Українська Лавра.
Ми молитовно просимо преподобних отців Печерських стверджувати нас у аскетичних подвигах, підтримувати та примножувати в нас істинну православну віру, не пошкоджену ані давніми єретичними вченнями, ані їхніми новітніми проявами, такими, як неправдиве і криваве вчення про так званий «русскій мір». Те вчення, яке замість братньої любові проповідує братовбивство, замість миру благословляє війну, замість прагнення зберігати єдність Христової Церкви рве цю єдність на догоду правителям самозваної імперії зла.
Нині, у соборне свято преподобних отців Києво-Печерських, ми особливо духовно радіємо тому, що віднедавна печери преподобного Антонія та святині, які є там, знову відкриті для молитви і поклоніння. Поступово, але неухильно і невідступно, наша Церква загалом і братія Української Лаври зокрема роблять все можливе для того, щоби звільнити цю святиню від штучно накинутого на неї ярма «русского міра» та повернути до первісного її призначення. І нехай Господь за молитовним заступництвом Пречистої Діви Марії, Якій навіки присвячене це святе місце, за заступництвом отців Києво-Печерських, допомагає кожному з нас наповнюватися благодаттю, наповнюватися і просвітлюватися нествореним фаворським світлом, зберігати та примножувати істинну християнську православну віру та завдяки цьому досягати спасіння. Амінь.