З проповіді Блаженнійшого Митрополита Епіфанія у день пам’яті преподобного Паїсія Величковського
Сьогодні ми знову на батьківщині нашого великого земляка-українця, уродженця Полтави, студента у Могилянській академії у Києві, афонського ченця-подвижника, реформатора і відроджувача чернечого життя в Румунії та в цілому православному світі, преподобного Паїсія Величковського, вшановуємо день його пам’яті. Щороку до кафедрального собору Полтави збираються ієрархи, духовенство і вірні, щоби у молитвах прославити цього подвижника і просвітителя, згадати його життя та просити його заступництва за рідну землю і за народ наш, серед якого він просяяв чеснотами.
Життя кожної людини часто уподібнюють до шляху. Народившись, ми ніби починаємо шлях, рухаючись через дитинство, юність, молодість, зрілість аж до старості. Як на всякій звичайній дорозі, на дорозі життєвій ми можемо зустріти перешкоди. Якщо не знаємо вірного шляху – можемо заблукати. Коли доведеться йти дорогою у темряві, то значно більшими стають різноманітні небезпеки. Можемо спотикатися і падати. У диких місцях загрожують людині хижі звірі, а у місцях заселених можуть трапитися лихі люди-розбійники.
Звідки людина може отримати знання про всі ці речі? Як може уникнути на дорозі помилок і небезпеки та благополучно дістатися місця, до якого прямує? Для цього їй потрібні знання інших людей. Їй потрібні знання від тих, хто раніше подорожував тим самим шляхом, тих, хто прокладав дорогу, облаштовував її. Вона повинна вміти правильно читати знаки застереження і написи, які спрямовують. І сама людина також повинна бути уважною, слідкувати за дорогою, щоби вчасно зреагувати, якщо трапиться їй якась небезпека чи перешкода.
Тому знання і досвід тих, хто раніше успішно пройшли цією дорогою – надзвичайно важливі для нас, для тих, хто починає цей шлях чи вже прямує ним. Відтак нам потрібно знати правила духовного життя більше і краще, ніж ми знаємо правила дорожнього руху. Хто ж навчить нас?
Преподобний Паїсій Величковський належить до числа таких отців та подвижників, які пізнали глибини премудрості та закони духовного життя від попередніх поколінь святих отців через їхні писання, які бачили приклад своїх власних старців-наставників, а також багато знань отримали через безпосередній досвід. І все це преподобний Паїсій не лише використав для того, аби самому досягнути Царства Небесного, але, маючи талант і покликання від Бога, він зробив цю науку доступною для інших. Він передав нам скарби «Добротолюбія», як безцінний дар, з якого кожен, хто бажає, може щедро отримувати за потребою. І своїм власним життям він підтвердив, що наука ця – справді богоугодна і спасительна.
Як щедрий і працьовитий сіяч, преподобний Паїсій Величковський засіяв духовну ниву, яка вже в час його життя почала давати багаті плоди, а ще більше продовжила плодоносити після його блаженного упокоєння. Тому сьогодні, коли ми урочисто вшановуємо пам’ять цього преподобного, маємо не лише прославити його життя та подвиги, але і прийняти його настанову, а саме: навчатися духовних законів від Божественного одкровення і від святих отців. Щоби і наш шлях життя був успішним, а всі перешкоди, які трапляються на ньому, не завадили нам досягнути головної мети – спасіння та вічного блаженного життя в Царстві Небесному. Амінь.