З проповіді Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в день свята Собору Архистратига Михаїла та інших небесних сил безплотних

Сьогодні ми урочисто вшановуємо Архистратига Михаїла та всі небесні безтілесні сили, разом прославляючи їх, як служителів Божої волі та наших помічників на шляху спасіння.

Латинська назва місяця листопада походить від слова «дев’ять», «дев’ятий місяць», бо давня традиція розпочинала рік від березня, від початку весни, коли природа ніби оновлюється з її приходом. А вшанування ангелів саме у дев’ятий місяць повинне нагадувати нам про дев’ять ангельських чинів, про ангельську ієрархію та впорядкованість світу вірних духів Божих, які відповідно до свого чину і порядку, встановленого Творцем, служать Господу, виконуючи Його благу волю.

Тому ми, саме сьогодні особливо прославляючи Архистратига Михаїла і всі небесні сили, робимо це для того, щоби нагадати для себе самих вчення Церкви про світ ангельський і про служіння духів Божих, а також про нашу спільну мету, до якої ми, люди та ангели, покликані – звершувати волю Божу. Щоби вона серед нас, людей, виконувалася так само на землі, як ангели Божі виконують її на небесах духовних.

Вшанування Архангела Михаїла та всього собору небесних сил нагадує нам про ту боротьбу, яка на початку буття світу сталася серед ангелів. Тоді найвищий з ангелів, ім’я якого було Денниця, що означає «Досвітня зірка», спокусився своєю силою і могутністю та подумав, що він сам, без Бога, може бути богом і панувати над іншими ангелами і над творінням. Через свою гординю він відпав від Бога та спокусив частину ангелів. Тому названий він був сатаною і дияволом, противником Божим і неправдомовцем, а спокушені ним ангели стали бісами, демонами.

Тому день нинішнього святкування – це день свідчення перемоги добра над злом. Це день, зміст святкування якого утверджує нас у вірі, що ми можемо перемогти зло, бо воно не всесильне. І тому, знаючи, що добро перемагає, адже в добрі та на боці добра Бог і всі ангели Його – ми маємо боротися проти гріха та проти зла. І як Архангел Михаїл та воїнство небесне перемогли сатану, бо залишилися вірними Богові, так і ми, коли будемо вірні Богові, то переможемо.

Але Господь явив силу і славу Свою. Більшовицька імперія у дні святкування Преображення Господнього у 1991 році за три дні впала. Україна, яку Московія понад три століття тримала у своєму ярмі – стала вільною. Незалежна, автокефальна і помісна Українська Православна Церква відродилася. І на місці руїни знову постав цей величний храм.

Храм цей відродився не лише матеріально, але і духовно. Він став центром життя відродженої Помісної Церкви так само, як він був церковним центром для православ’я в Україні у час відродження ієрархії на початку XVII століття, у період боротьби за православ’я та українську ідентичність.

Ці слова ми знову згадували днями, коли Святійший патріарх Філарет відвідав Михайлівський монастир і Митрополичий дім, де ми якраз говорили про це – про перемогу правди і про любов. І тут, перед цим престолом, освячення якого він звершив чверть століття тому, ми разом помолилися за перемогу України, за наше військо, за наш народ.

На жаль, зло все ще діє у світі, диявол противиться Богові та спокушає людей творити діла темряви і ширити неправду. Але ми бачимо також і силу Божу, ми відчуваємо допомогу Архистратига Михаїла і всіх небесних сил. Тож нині, прославляючи їх, будемо черпати в їхньому прикладі натхнення до боротьби зі злом. Будемо пам’ятати, що в цій боротьбі ми не самотні – з нами Господь, з нами сила Його жертовної любові, явленої на хресті, з нами Архангел Михаїл і всі сили небесні. Тож борімося зі злом – і побачимо перемогу Господа, Йому ж слава на віки віків! Амінь.