Відбувся чин наречення викладача РДС на єпископа Дубенського, вікарія Рівненської єпархії

Обраний на архієрейське служіння архімандрит Онуфрій звернувся до Блаженнійшого владики, присутніх архієреїв, духовенства та мирян зі ставленицьким словом:

«Ваше Блаженство! Дорогі архіпастирі і пастирі! Брати і сестри у Христі Воскреслому!

Щойно перед цим молебнем при нареченні я сказав слова «Дякую, приймаю і нічого всупереч не говорю!». Вони були виголошені мною з великою слізною бентежністю та сум’яттям, які відвідали мене у цей відповідальний час мого життя. І зараз я, зібравшись зі своїми силами, хочу промовити до вас слово, яке б могло висловити стан моєї душі.

Від часу мого обрання, і аж до сьогоднішнього наречення, я роздумував над обставинами мого майбутнього служіння. У мене був час, чимало днів, для того, щоб підготуватися до цього високого служіння і стати тут перед вами з благим наміром та твердою думкою. Проте мене не покидають бентежні думки, яким буде моє архіпастирське служіння. І знову ж таки приймаю зі страхом і трепетом, бо усвідомлюю всю висоту  сану, до якого викликаюсь, і в який зодягаюсь.

Висота святительського звання є висотою небесною. Той хто зодягнений званням архіпастиря душ, як зазначає святий Григорій Богослов, є істини предстоятель, який з Ангелами стоїть, і з Архангелами славословить, возсилаючи на горній вівтар жертви та разом з Христом священнодіє. Від такого вимагається, щоб він мав небесну світлість душі за заповіддю Спасителя: «бути світлом для світу» (Мф. 5: 14), а за словом Апостола: «взірцем для вірних у слові, в житті, в любові, в дусі, у вірі, в чистоті» (1 Тим. 4: 12). Такий має виплекати в собі міцну волю, щоб міг пасти паству Божу «не примусово, а охоче і Боговгодно» (1 Пет. 5: 2).

Я сьогодні стоячи перед вами, дорогі архіпастирі, усвідомлюю, що великою для мене є небезпека, хоча б на мить втратити дари цього великого покликання, бо той хто зазіхає на таку висоту, не може себе уявити вже достойним, а потребує духовної підтримки та молитви. Мене ж у ці хвилини нехай не манять ті великі переваги і честь єпископського сану, а вводять мене в страх і трепет слова Духу Божого: «Від усякого, кому дано багато, багато і вимагається, і кому багато довірено, з того більше і спитають» (Лк. 12: 48).

Моє обрання було звершене в дні Великого посту, а наречення і хіротонія здійснюються в дні Світлого Воскресіння Христового, особливо в день пам’яті святого священномученика Макарія, митрополита Київського, який став окрасою для архієрейського служіння. Своїми мощами він спочиває тут поряд і нагадує нам міцним посохом Христовим, наскільки ж відповідальним є архієрейське служіння аж до високого самовідречення, ба навіть при потребі і такого подвигу, щоб: «душу свою покласти за овець» (Ін. 10: 11).

Я із молодих років по-християнськи вихований у віруючій сім’ї, при місцевому храмі і його настоятелю на Львівщині, духовно підтриманий наставниками та викладачами Львівської православної богословської академії. Прийняв чернечий постриг з рук митрополита Рівненського і Острозького Іларіона у Свято-Георгіївському монастирі на Козацьких могилах. Я отримав монаше ім’я на честь преподобного Онуфрія Великого, якого з прадавніх часів шанували в Україні, і особливо український гетьман Іван Мазепа. Здобувши досвід священнослужіння, був призначений намісником Свято-Воскресенського Гурбинського монастиря, в якому несу подвиг до цього дня разом з братами по служінню. Підбадьорений духом християнської покори, готовий йти, з глибоким смиренням на вказане мені високе служіння у святій Православній Церкві України. Як сказано, несподівано із моїх рук – землероба, сівача ниви, на якій я працюю в монастирі до цього часу, забирається орало і серп, і замінюються нині архієрейським посохом.

У ці хвилини одне мене підбадьорює – це те, що я не сам один викликаюсь на майбутнє архієрейське служіння. Мене викликаєте Ви, Ваше Блаженство, ви дорогі архіпастирі, та свята Помісна Православна Церква Україна, бути помічником для його Високопреосвященства митрополита Рівненського і Острозького Іларіона. Хто ж тоді я, і чи можу я перечити вашій волі та волі Самого Бога?

Всю надію свою покладаю на Того, Який посередині семи світильників стоїть і живе на віки віків (Одкр. 1: 13, 18) на Господа нашого Ісуса Христа. Його ж Божественна благодать немудрих мудрими являє, і немічних сильними робить. Віддаю я і себе Його Божественному проводу, і на Його допомогу уповаю і так нехай буде по всі дні життя мого.

Ваше Блаженство! Преосвященні архіпастирі! Ви, які покликали мене на таке високе служіння, будьте мені наставниками і щирими молитвениками за мене. Нехай вчинить наді мною за вашими молитвами і  покладанням святительських ваших рук Дух Святий вогненні язики, і благодать дарів Святого Духа зможе мене зробити більш просвіченим та пильним для праці у винограднику Христовому. Амінь!