Лише єдиний Христос є основою, Його Євангеліє проповідує Церква, до Нього закликає прийти, Його заповіді виконувати, через Нього досягати спасіння, – Блаженнійший Митрополит Епіфаній
Сьогодні апостольське читання з Павлового Першого послання до Коринфян нагадує нам про той конфлікт, який від початку виник у молодій громаді християн і який потребував свого розв’язання. Значну частину свого послання, уривок з якого ми нині чули, святий Павло приділяє саме тому, щоби, викриваючи тих, хто у коринфській громаді піддався гордині та навіть став слухати різні лжевчення, повернути їх на шлях істини. «Чого ви хочете? З палицею прийти до вас чи з любов’ю i духом лагідности?» (1 Кор. 4:21) – запитує апостол у коринфських учнів. І саме тому пише їм викривальні слова, аби ще до свого особистого повернення дати необхідне духовне лікування та зустріти їх вже оздоровленими.
Після того, як Павло полишив коринфську громаду і пішов далі з проповіддю та служінням, в середовище вірних стали проникати поділи. Дехто піддався сумнівам стосовно особистості апостола, бо його супротивники, які прийшли після нього, стали казати, що він – порушник закону Мойсея, він не був серед учнів Христа, що він – не істинний служитель Божий.
У коринфській громаді багато потрудився Аполлос, який згадується у посланні. Він, як свідчить книга Діянь, походив з юдеїв Олександрії, був добре освіченим у філософії та обдарованим як оратор. Коли він навернувся до християнства, то став палким його проповідником.
Нажаль частина коринфської громади стала вважати Аполлоса більш видатним і більш значним, ніж Павло, хоча саме Павло був духовним батьком для них. Про це апостол нагадує учням так: «Хоч у вас тисячі наставників у Христі, та не багато отців; я родив вас у Христі Ісусі благовістям» (1 Кор. 4:15).
І себе, і Аполлоса Павло називає співпрацівниками на ниві Господній: «Бо ми спiвпрацівники Божі, а ви Божа нива, Божа будівля. […] Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог; а тому i хто насаджує‚ i хто поливає є ніщо, а все Бог, Який вирощує. Хто ж насаджує i поливає є одне: але кожний одержить свою нагороду за своєю працею» (1 Кор. 3:9;3:6-8). Тому апостол закликає християн Коринфу не ділитися на учнів Павла, учнів Аполлоса, учнів Кифи-Петра чи таких, хто взагалі відкидає авторитет апостолів, вважаючи себе рівним до них.
Бо лише єдиний Христос є основою, Його Євангеліє проповідує Церква, до Нього закликає прийти, Його заповіді виконувати, через Нього досягати спасіння. Але пізнання віри, настанова в ній, зростання та утвердження відбуваються не самі собою – це тривалий процес, який апостол Павло уподібнює будівництву, уподібнює вирощуванню врожаю, уподібнює батьківському піклуванню.