Силу змінити людську природу має лише Христос, як Син Божий та Спаситель, – Блаженнійший Митрополит Епіфаній

В час проповіді та служіння святого Павла одним з головних викликів для Церкви було усвідомлення співвідношення між законом Старого Завіту та Євангелієм Завіту Нового. Співвідношення між правилами і нормами, які так ревно захищали юдейські законовчителі, і життям у Христі, яке виходило за обмеження цих старих канонів і яке проповідували апостоли та звіщала Церква.

Протягом багатьох століть, від часу пророка Мойсея до часу служіння Христа Спасителя, старозавітній закон був і огорожею та захистом від зовнішнього язичництва, і виховником та дороговказом на шляху праведності. Однак у світ явився Син Божий, Який перевершує старий закон. І це стає спокусою для тих, хто має, як каже апостол, «ревність Божу, та не за розумом» (Рим. 10:2). Вони, «не розуміючи праведности Божої i намагаючись поставити власну праведність, […] не скорилися праведності Божій» (Рим. 10:3) – свідчить святий Павло.

В чому сутність цієї суперечки? В тому, хто спасає людину – Христос за милістю чи вона сама себе, виконуючи приписи закону? «Мойсей пише про праведність від закону: “Людина, виконавши його, буде жити ним”» (Рим. 10:5) – каже апостол у Посланні. Але чи здатен закон спасти людину? Ні, не здатен, навіть коли це – Божий закон. Тим більше не здатні спасти людину правила, канони, закони людські, яких у своїй уяві так міцно трималися фарисеї давні та тримаються фарисеї сучасні.

Силу змінити людську природу має лише Христос, як Син Божий та Спаситель. Він Сам в Собі через втілення, хресну смерть і воскресіння, звільняє людську природу від рабства злу, оновлює та очищає її. І Він, лише Він один, дає таке звільнення та очищення тим, хто приймає цей Його дар через щиру віру Нього, як в істинного Месію та Спасителя. «Якщо вустами твоїми будеш сповідувати Ісуса Господом і серцем твоїм вірувати, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся» (Рим. 10:9) – свідчить апостол Павло. Не через діла закону спасешся, не сам себе спасеш, але через милість та жертовний дар Христа.