З проповіді Блаженнійшого Митрополита Епіфанія у день пам’яті святого великомученика Юрія Переможця

Найперше у нинішній святковий день, коли Церква вшановує великомученика Юрія Переможця, хочу привітати громаду цього чудового храму, названого на його честь, із малим ювілеєм – десятиліттям від часу освячення. Храм цей унікальний для Житомира і України як за своєю архітектурою, що відтворює обриси грузинських церков, так і за поєднанням у житті цієї громади грузинських та українських традицій. Він є видимим свідченням того, як тісно переплетені історичні долі двох наших християнських народів, яким довелося протягом століть виборювати своє право бути незалежними, а також захищати свою духовну ідентичність.

Також ми молитовно просимо натхнення Святого Духа для собору ієрархів Грузинського Патріархату, які невдовзі мають обрати наступника для прославленого трону Католікосів-Патріархів. Обрати того, хто достойно нестиме хрест служіння Церкві та народу, продовжуючи справу багатьох святителів та мучеників Церкви Грузії.

Сьогодні, дорогі брати і сестри, ми згадуємо святого Юрія Переможця – великомученика і славного воїна Христового, якого глибоко шанують багато християнських народів, а зокрема – і український, і грузинський народи. Святий Юрій постраждав під час останнього великого гоніння в Римській імперії – тоді ж, коли постраждали й інші шановані Вселенською Церквою мученики Димитрій Солунський і Пантелеймон, великомучениці Варвара і Катерина та багато інших.

Символічно святий Юрій зображаться часто як вершник, який списом перемагає змія, тому в нашій традиції його також називають Змієборцем. Як ми знаємо, диявол в образі змія спокусив перших людей. Також сатана у Писанні називається і драконом. Тож образ ураженого святим Юрієм змія-дракона є символом того, як незламна віра допомагає християнам перемагати всі підступи лукавого духа.

Однак Господь серед ночі послав до в’язниці ангела, який вивів Петра неушкодженим і вільним від кайданів. Навіть сам апостол спочатку думав, що бачить видіння, і лише на вулиці оговтався та зрозумів, що чудесне звільнення його сталося в дійсності.

Чому ж Господь в одних випадках рятував Своїх вірних служителів, а в інших – допускав, щоби гонителі мучили та навіть вбивали їх? З людської точки зору це неможливо зрозуміти. Але ми повинні дивитися на це не як звичайні мирські люди, а як християни, які вірять у воскресіння мертвих і в життя майбутнього віку.

Сам Син Божий віддав за нас на хресті Своє життя, а воскреснувши з мертвих – відкрив життя вічне для всіх. Тож земна смерть вже не має ні над ким своєї давньої абсолютної влади, бо завдяки воскресінню Христовому всі померлі воскреснуть у останній великий день історії, під час Другого пришестя Спасителя.

Сам Спаситель, як ми знаємо, не раз протягом Свого служіння уникав спроб арештувати Його для осудження чи навіть намагань побити камінням – бо мав спочатку звершити все, що належало, проповідувати Євангеліє, свідчити істину через знамення та чудеса. А коли сповнилося все, що мало бути і про що сповістили пророки – тоді Христос прийняв добровільно смерть від мучителів.

Так сталося зокрема з великомучеником Юрієм. Хоча його вбили гонителі, забравши тимчасове земне життя, він через смерть за віру в Христа виявився істинним духовним Переможцем. Бо бачачи його незламну віру та чуючи його свідчення істини, багато слабких у вірі християн – зміцнилися, а багато язичників – навернулися до Бога. І вже невдовзі від часу мучеництва Юрія, всього через десятиліття, новий імператор Костянтин видав Міланський едикт, яким християнство проголошувалося дозволеним, а гоніння на Церкву – заборонялися.

Тож нехай за молитовним заступництвом святого Юрія Переможця і всіх святих мучеників Господь зміцнює кожного нас у боротьбі за правду та у протистоянні злу. А особливо зараз нехай допоможе нашим воїнам-захисникам та подає перемогу над російськими загарбниками, щоби благословенний мир повернувся на нашу українську землю. Амінь.