Зі слова Предстоятеля з нагоди 20-Ї річниці упокоєння митрополита Даниїла

Апостол Павло у Посланні до євреїв каже: «Пам’ятайте наставників ваших, які проповідували вам слово Боже, і, дивлячись на кончину життя їхнього, наслідуйте віру їхню» (Євр. 13:7). І ми сьогодні зібралися на це спільне богослужіння, щоби молитвою і добрими спогадами вшанувати одного з таких наставників для багатьох з нас – блаженної пам’яті митрополита Рівненського і Острозького Даниїла.

Син Буковинського краю, він народився і зростав у побожній родині в час, коли навколо панував державний атеїзм. І тому від юного віку він обрав шлях, який для багатьох його однолітків був абсолютно незвичним – шлях пастиря.

Нині, озираючись на життєвий шлях і досягнення владики Даниїла, ми бачимо, яку промислительнуроль відіграло його рішення навчатися грецькій мові. Адже у той поворотний момент історії нашої Помісної Церкви, коли вона, скинувши ярмо московського духовного рабства, виходила з тривалого полону, саме його знання мови та елліністичної церковної традиції послужило міцним містком між Києвом і нашою Матір’ю-Церквою в Царгороді.

Як вчений і як адміністратор, спочилий владика у переломний історичний момент міг би обрати більш спокійне особисто для себе життя в російській церковній юрисдикції. Але за покликом серця, знаючи, як потребує Україна своєї незалежної Помісної Церкви і як багато потрібно зробити для її зростання, він обрав більш важкий і тернистий шлях.

Нині, коли багато з нас, його колишніх учнів та студентів, самі маємо досвід церковної роботи, ми можемо лише частково оцінити, як багато праці було вкладено владикою в те, щоби створити для нас умови навчання і життя. Щоби підготувати нові покоління пастирів і церковних працівників, які матимуть і необхідні знання, і належний досвід для виконання свого майбутнього покликання.

Розуміючи, наскільки потрібною є освіта й підготовка пастирів, владика, бувши призначеним на служіння тут, на Рівненщині, однією з перших своїх справ зробив розбудову семінарії, 25-ліття якої ми також нині з вдячністю вшановуємо. У складних умовах протидії з боку прихильників «русского міра» на Волинській землі, митрополит Даниїл успішно розбудовував церковне життя на цих теренах, водночас виконуючи також і завдання з руйнування штучної стіни ізоляції, що її РПЦ зводила навколо нас у православному світі.

Хоча майже півтора десятиліття не дожив владика Даниїл до того моменту, коли у Святій Софії відбувся Об’єднавчий Собор та коли наша Помісна Церква отримала з рук Вселенського Патріарха Томос про автокефалію, але у всіх цих досягненнях є також його пряма і безпосередня заслуга. Він зробив надзвичайно багато для того, щоби цей час наблизився і став реальністю.

Тож сьогодні, радіючи добрим плодам його праці ми з вдячністю і з щирою молитвою згадуємо численні добрі справи та досягнення спочилого митрополита Даниїла. Нехай світлою і вічною буде його пам’ять, а душа його нехай радіє на небесах тим плодам, які його праця тут, на землі, дала і продовжує давати!

Царство Небесне, вічна пам’ять і вічний спокій спочилому митрополиту Рівненському і Острозькому Даниїлу! Амінь.