З проповіді Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія у двадцять першу неділю після П’ятидесятниці

Сьогодні у недільному читанні з Євангелія ми чуємо такі слова Спасителя, звернені до учнів, а через них – і до усіх нас: «Вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим – у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли» (Лк 8:10). Давайте зупинимося на цих словах Христових більш детально.Що таке притча? Це форма повчальної розповіді, яка Сьогодні у недільному читанні з Євангелія ми чуємо такі слова Спасителя, звернені до учнів, а через них – і до усіх нас: «Вам дано розуміти таємниці Царства Божого, а іншим – у притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли» (Лк 8:10). Давайте зупинимося на цих словах Христових більш детально.

Що таке притча? Це форма повчальної розповіді, яка через символічних дійових осіб та їхні вчинки передає нам певні думки, певне вчення. Притча використовує образи та дії, які є зрозумілими для слухачів, щоби через речі, що їх вони вже знають з власного досвіду, пояснити їм щось нове, незнане. Часом притча слугує також для викриття слухачів, коли вони через очевидність висновків з описаних у притчі подій змушені визнати певну істину, яку до цього не готові були сприйняти.

Господь свідчить: «Закон і Пророки були до Іоана; з цього часу Царство Боже благовіститься, і кожен із зусиллям входить у нього» (Лк. 16:16). Зусилля, про які йдеться, полягають у діях людини для власного морального очищення, до чого нас усіх спонукає слово Боже. Але також йдеться тут і про зусилля духовно-інтелектуальні.

Саме тому проповідь Євангелія, сповіщення волі Божої людям – це не лекції про філософські погляди, тим більше це не промови, спрямовані до того, аби просто зацікавити чи розважати слухачів.

Спаситель же проповідував не для того, аби Його слова просто подобалися слухачам, але для того, щоби свідчити істину. Так Він говорить і на суді у Пілата: «Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого» (Ін. 18:37). А якщо кожен, хто від істини, слухає голос Христа, то що стається з противниками істини? Відповідь на це вже була промовлена на початку: «вони, дивлячись, не бачили і, слухаючи, не розуміли».
І тут ми повертаємося назад, до притчі, як тієї форми, в яку Господь зодягає Своє одкровення. Чому Він використовує таку форму? Одна з відповідей на це питання полягає в тому, що так Христос дає можливість для всіх, хто справді хоче знати волю Божу, отримати розуміння істини у більш простий спосіб.

Саме тому Спаситель, турбуючись про благо якнайбільшої кількості людей, проповідує, вживаючи не якісь незбагненні слова і образи, але свідчить істину через такі слова і образи, які практично всякій людині зрозумілі через її особистий життєвий досвід. Що чув і бачив апостол Павло, коли був у піднесенні – ми не знаємо, але ми легко можемо уявити собі сіяча із почутої сьогодні притчі, уявити також посіяне ним зерно та всі ті перешкоди, які виникають, аби воно добре проросло, укорінилося і дало великий плід.

Відтак нам слід усвідомлювати, що все необхідне для нашого спасіння – вже відкрите Господом і подане людям через Передання, через Писання і через істинну науку Церкви. Але лише від нас залежить, чи прикладемо ми наші власні зусилля, зусилля як розуму, так і душі, щоби осягнути скарби божественної мудрості. Чи навпаки – опинимося серед тих, хто слухає і не чує, дивиться і не бачить. Вибір за кожним з нас. Як і відповідальність за нього. Амінь.