Земний рай і гріхопадіння
Бут. 2:8: «І насадив Господь Бог рай у Едемі на сході, і примістив там людину, яку створив».
Створивши людину як вінець творіння, Господь влаштував їй і особливе місце на землі – рай (сад) в Едемі, що знаходився на сході. Сучасні дослідники місце земного раю визначають у південній частині месопотамської рівнини, між Вавилоном на півночі та Перською затокою на півдні. Місце це можна назвати колискою людства.
Господь Бог, поселивши людину в раю, наказав їй обробляти та зберігати Едемський сад.
Господь дозволив Адаму та Єві їсти плоди з усіх дерев райського саду. Лише з дерева пізнання добра і зла Бог їсти заборонив. Дерево це було реальним, а не символічним. Святитель Іоан Золотоустий так пояснює зміст назви: «Божественне Писання назвало це дерево деревом пізнання добра і зла, тому що через нього міг статися злочин або дотримання заповіді» (Бесіди на книгу Буття. XVI. 6).
У Біблії розповідається про те, що змій, якого диявол обрав знаряддям для спокуси прабатьків, став схиляти прабатьків порушити заповідь, дану Богом: «чи справді сказав Бог: «Не їжте ні від якого дерева в раю?»» (Бут. 3:1). Єва підтвердила, що Бог їм заборонив їсти ці плоди і попередив: «Не їжте їх і не торкайтеся до них, щоб вам не померти» (Бут. 3:3). У відповідь на це диявол говорить брехню, яка досягла мети, тому що збудила в душі Єви гордість: «ні, не помрете… у день, коли ви їх скуштуєте, відкриються очі ваші, і ви будете, як боги, які знають добро і зло» (Бут. 3:4–5). Повіривши спокуснику і спокусившись привабливим виглядом забороненого дерева, Єва скуштувала плід і дала чоловікові. І він їв. Вина Адама була важчою, тому що він безпосередньо отримав від Бога цю заповідь ще до створення Єви. Він посилив провину тим, що намагався виправдатись і покласти провину на Єву: «жінка, яку Ти мені дав, вона дала мені від дерева, і я їв» (Бут. 3:12).
Святі отці кажуть, що гріхопадіння сталося через заздрість диявола. Проте Творець дав людині вільну волю. Тому головна вина лягає на наших прабатьків.
При створенні людина була чиста і безневинна. Завдяки такому моральному устрою вона перебувала у безпосередньому спілкуванні з Богом. Через початкову гармонію у стосунках прабатьків зі своїм Творцем була відсутня потреба релігії. Проте, порушивши випробувальну заповідь, людина порушила перший завіт, встановлений Богом у раю. Злочин прабатьків мав глибокий вплив на людську природу, що визначив все подальше життя людства, тому що створена Богом людина побажала свідомо і вільно замість волі Божої встановити свою волю як головне життєве начало. Спроба створеної природи утвердитися у власній автономії грубо перекрутила Божественний творчий план і призвела до зневажання встановленого Богом порядку. Невідворотним логічним наслідком цього стало відпадання від Джерела життя. Буття поза Богом для людського духу є смерть у прямому і точному значенні цього слова. Святитель Григорій Ниський пише, що той, хто перебуває поза Богом, неминуче перебуває поза світлом, поза життям, поза нетлінням, бо все це зосереджено лише в Бозі. Віддаляючись від Творця, людина стає надбанням пітьми, тління та смерті. На думку того ж святого, нікому неможливо існувати, не перебуваючи в Сущому.
Гріхопадіння наших прабатьків порушило первозданну гармонію буття світу. З землі замість колишнього благодатного плодоношення стали виростати терня та осот. Не лише Адаму, а й усім наступним поколінням треба було у поті лиця добувати собі їжу.