Слово Митрополита Епіфанія в день відзначення сьомої річниці інтронізації
У сьому річницю від дня інтронізації Предстоятеля ми знову зібралися у цьому священному місці, в духовному серці українського народу, в тисячолітній кафедрі Київських першосвятителів – у соборі Святої Софії на подячну молитву. Бо один з перших наших християнських обов’язків – завжди дякувати Богові. Адже саме через подяку ми не лише виявляємо свою любов до Господа, але також і зміцнюємося у вірі, визнаючи божественний промисел, який оберігає нас від зла і спрямовує до добра.
Безперечно, що не лише один Бог діє у світі – кожна людина, як вільна і розумна істота, має свободу в діях, одні з яких спрямовані до добра, а інші – до зла. Окрім людей діють також ангели, бо вони теж є істотами розумними та вільними. Божі вірні ангели сприяють примноженню добра, виконуючи волю Творця. А злі ангели, які через гординю відпали від Бога та стали демонами, сіють зло і спокушають до нього людей.
Найбільшим виявом цього є хресна жертва Сина Божого. Люди змовилися і засудили свого Спасителя на смерть, стали христовбивцями. Але наслідки цього страшного людського гріха Бог обернув до спасіння, смертю Сина Свого переміг смерть та зруйнував владу пекла.
Сьогодні ми молитовно згадуємо сьому річницю інтронізації Предстоятеля, яка відбулася в цьому храмі як плід праці Об’єднавчого Собору та плід дару батьківської любові, який ми отримали від Всесвятійшого Вселенського Патріарха – Томосу про автокефалію. Ті з нас, хто належить до старшого покоління, хто жив у часи комуністичної тиранії та безбожницьких обмежень проти віри і Церкви, у часи радянсько-імперської окупації України, добре пам’ятають, що сорок-п’ятдесят років тому ті досягнення, які ми вже маємо, здавалися лише нездійсненною мрією. Півстоліття тому, як колись народ Ізраїля у полоні єгипетському чи вавилонському, могли ми лише мріяти про свободу, міряти про свою, українську, помісну і автокефальну Православну Церкву. Мріяти про такі служіння рідною українською мовою в Святій Софії, яке ми нині звершили. Могли лише як про мрію говорити про незалежну Україну.
Російська імперія зла використовує підкуп та залякування, смертоносну зброю та хитру брехню і всілякі інші диявольські знаряддя, аби знову повернути нас у рабство, не дати нам бути вільними. Ми вийшли з того проклятого духовного Єгипту, вийшли шляхом, на який нас поставив Бог. Але російський фараон і воїнство його, а також проповідники «русского міра», як ті хитрі волхви єгипетські Яній та Ямврій, женуться за нами. Вони всю свою силу і всю облесливість, всю брехню спрямовують проти нас, щоби наздогнати український народ і нашу Помісну Церкву та знову зробити нас своїми вічними рабами.
На Об’єднавчому Соборі тут, в цьому духовному серці українського православ’я, Дух Святий сотворив справжнє промислительне чудо нашого єднання, і ми ніколи не перестанемо дякувати Богові за це. Знаючи, які випробування наш народ матиме попереду, які злі плани проти України замислив кремлівський тиран, аби знищити нас, Господь ніби непохитну духовну фортецю на скелі, поставив єдину помісну Православну Церкву України. Щоби у ці страшні часи Церква Українська надихала народ до спротиву злу, щоби звершувала своє служіння свідчення істини, щоби благословляла захисників та молилася за перемогу.
Ми молимося за наших новітніх героїв-захисників і дякуємо їм за те, що Україна продовжує спротив агресору. Ми молимося на нашу державу та за всіх, хто служить на благо України, за Президента і Уряд, за очільників місцевих громад, щоби Бог надихав їх силою і мудрістю протистояти агресору та долати всі його підступи.
Дорогі брати і сестри! Минуло сім років від часу інтронізації Предстоятеля, і жоден з цих років не був легким чи простим. Кожен рік мав свої складні виклики – спроби зруйнувати нашу єдність, пандемію, повномасштабне вторгнення агресора. Жодного року з цих семи Помісна Церква не жила у повному спокої, але постійно боролася і продовжує цю боротьбу. Однак для того Бог і доручив нам духовну зброю – меч слова Свого, щит християнської православної віри, броню правди, шолом спасіння – щоби ми протидіяли підступам ворожим. Дотепер ми досягали успіху в нашій боротьбі саме завдяки єдності, взаємній підтримці, усвідомленню нашої спільної відповідальності перед Богом і українським народом. Будемо так діяти і надалі – тоді матимемо і надалі успіхи та будемо долати нові виклики успішно, як долали дотеперішні.
Одні, хоча таких меншість, свідомо продовжують служити «русскому міру» та навіть, як це ясно показують їхні діла, прислуговують Кремлю і його спецслужбам. А інші здається досі, як ті звільнені з рабства євреї, не можуть ще сприйняти своєї свободи та оглядаються на Москву, цей новий Єгипет і Вавилон, помилково думаючи, що шлях свободи від російського ярма приведе їх до духовної гибелі.