З проповіді Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія в неділю про Страшний суд

Сьогодні з євангельського читання ми чуємо пророцтво Христове про Страшний суд. У минулі недільні дні Церква для духовної настанови подавала нам притчі про митаря і фарисея та про блудного сина. Але слово, яке ми чуємо нині, – це вже не причта, тобто не алегорична розповідь. Нині ми чуємо пророцтво Спасителя, тобто Його звіщення про реальні події, які дійсно стануться у майбутньому.

Ключем для розуміння такого Його слова є термін «у Своїй славі». Перше пришестя і явлення Сина Божого у світ було в смиренні. Тоді друга Особа Пресвятої Тройці, Бог Слово, «принизив Себе Самого, прийнявши образ раба, зробившись подібним до людей, і з вигляду став як чоловік» (Флп. 2:7) – так свідчить нам апостол Павло. У народженні від Діви Син Божий показав найглибше смирення, явившись світові не у сяйві та величі власної божественної природи, але у простоті та убогості природи нашої. Лише обрані учні Христові, і то у особливі моменти, як, наприклад, апостоли під час Преображення, могли на деякий час бачити у Спасителі несотворене сяйво божественної слави.

Довершивши на землі у рабському, смиренному стані все, що необхідне було для спасіння, Христос з плоттю вознісся на небеса. І від того часу Він хоча дійсно залишається з нами, як було вже сказано, але присутність Його є видимою лише через віру. Як обрані учні Спасителя побачили сяяння Його слави на Фаворі, так і нині лише ті, хто вірує в Христа, як в Сина Божого і Спасителя світу, здатні побачити славу Його і відчувати Його присутність.

Все це – не метафори, не алегорії, не притча, але істина нашої віри. У Символі православної християнської віри ми щоразу сповідуємо, що Син Божий Ісус Христос «знову прийде у славі судити живих і мертвих». І в цю неділю, за тиждень до початку Великого посту, Церква особливо нагадує нам про цю істину.

Суд цей буде над людством і над ангелами, які згрішили. Сатана і всі підлеглі йому біси будуть остаточно зв’язані та вкинути у геєну вогненну, бо всі вони підлягають однозначному та неминучому осудженню. А от для людей Страшний суд буде різним – ті, хто чинив зло, будуть осуджені разом з дияволом, якому вони корилися в земному житті та рабами якого добровільно були. А ті, хто чинив добро – успадкують Царство Небесне, яке Бог приготував для них.

Про все це, дорогі брати і сестри, Церква проповідує нам завжди. Але в цей час перед Великим постом вона особливо нагадує про пришестя Спасителя і про Страшний суд, аби ми наповнилися більш глибоким усвідомленням своєї відповідальності. Ми знову чуємо пророчі слова Христові, щоби вони заохочували добрих та застерігали злих.

Власне, про це Господь промовляв до нас у попередні недільні дні через слова Євангелія. В образі митаря і фарисея, в образі блудного сина, який кається та повертається у дім свого батька, через приклад діяльного розкаяння митаря Закхея – в усьому цьому ми отримуємо заохочення викорінювати наші власні гріхи. Ми чуємо застереження про згубність зла, коли даємо йому над собою владу. Але також чуємо підбадьорення і заохочення, що можемо перемогти це зло, коли розкаємося і звернемося до Бога з проханням про милість та виявимо у ділах своїх цю зміну.

Тому ми, знаючи все це та маючи попереду особливий духовний час посту, повинні прикласти зусилля, аби віддалитися від гріха і наблизитися до праведності. Відкинути зло, яке впливало на нас. Щоби через свідчення віри та через добрі діла вже в цьому житті досягати просвітлення і сповнення Духом Святим. А в день Страшного суду отримати вирок благий та радісний.

У нашому соборі, дорогі брати і сестри, як і в багатьох інших православних храмах, ми маємо видиме нагадування про ці істини. Коли ми входимо в храм, то в іконах бачимо Христа, Його Пречисту Матір, ангелів та святих, які оточують нас. Перебуваючи в молитві духовно ми ніби стоїмо перед дверима раю та бачимо очима віри ту славу, в якій Христос явиться перед усім світом в останній день. Але коли завершується наша молитва і служіння, ми повертаємося у світ. І тоді над дверима, через які виходимо з храму, ми можемо бачити образ Страшного суду. Який є нагадуванням нам про нашу відповідальність, про винагороду для праведних і про покарання для злих.

Нехай же образ цей та істини, які особливо звіщаються нам цього недільного дня, допомагають обирати добро та праведність, обирати покаяння в гріхах і діла милосердя. Щоби в останній день нинішньої історії світу і ми з вами були серед тих, хто почує від Спасителя слова радісні: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25:34). Амінь.