З проповіді Блаженнійшого Митрополита Епіфанія з нагоди першого богослужіння у кафедральному Свято-Успенському соборі міста Володимир
Сьогодні цим урочистим богослужінням ми відновлюємо історичну справедливість. За свою понад тисячолітню історію на цих українських землях Волині наша Православна Церква мала і часи слави та піднесення, мала і важкі, трагічні сторінки, коли зазнавала гонінь, занепаду, руїни. А одним з видимих матеріальних символів тяглости цієї історії для Волинського краю безперечно є цей княжий Успенський кафедральний собор у Володимирі.
Певним духовним символом такого шляху є присвячення цього собору Успінню Богородиці. З одного боку сама подія Успіння була завершенням земного життя Діви Марії. Але з іншого боку для Пречистої Владичиці Її Успіння позначило нове, віковічне, преславне служіння, як Непереможної Воєводи у боротьбі з ворогами видимими і невидимими, як Нерушимої Стіни віри, як постійної Оранти-Молитовниці, як Матері для всіх вірних, Яка Своїм омофором покриває нас від усякого зла.
Всі ви, мабуть, чули, що лише за останні дні від російських обстрілів постраждали Успенська лавра в Києві та Успенський монастир в Одесі. Іменуючись «русскім міром», і ворожа держава, і патріархія, яка їй служить, виправдовують геноцидні злочини, диявольську справу кровопролиття, вбивства невинних і руйнування цивільної інфраструктури, оголошуючи це «священною війною».
Відтак звільнятися від ярма, яке протягом понад трьох століть «русскій мір» накладав на душу українського народу, на нашу Помісну Православну Церкву – це добро і благо. На жаль не всі це розуміють, не для всіх є ясною необхідність не лише як суспільству віддалятися геть від Москви, але і необхідність духовна не мати ніякого зв’язку із лжевченням «русского міра» та його проповідниками і служителями, першим серед яких є російський патріарх Гундяєв.
Все це нагадує нам нинішнє духовне становище. Бог покликав український народ до свободи, дав звільнення від давнього ярма поневолення, яке на тіло й душу наших предків накладали століттями. Але досі є чимало тих, хто хоче кланятися ідолам «русского міра», бо у полоні звикли до цього. Московський духовний полон – це новітній полон єгипетський і вавилонський, з якого ми повинні остаточно звільнитися, але поки що не всі це усвідомлюють та приймають, маючи страх перед свободою. Тому наше спільне завдання – допомагати тим, хто коливається, відкривати очі засліпленим.
«Пізнаєте істину, і істина визволить вас» (Ін. 8:32) – говорить Спаситель. І нині ми знову закликаємо наших братів та сестер, які ще досі озираються на Москву і тамтешню патріархію, бо звикли до них і бояться духовної свободи – дивіться на плоди «русского міра», дивіться на страждання і руїну, які він несе, на ту зневагу, яку він має навіть до вас самих і до святинь, в яких ви молитеся – і звільняйтеся від цього духовного ярма! Не вертайтеся серцем у цей духовний Єгипет, дім рабства! Не озирайтеся на Москву, як дружина Лота озиралася із жалем на багатий і величний Содом, де жила раніше, але тікайте від престолу гріха геть!
Попереду ще багато боротьби та праці. Боротьби з російським агресором. Боротьби з отруйним лжевченням «русского міра», яке, подібно до давніх єресей, викривляє та нищить самі основи православної християнської віри. Багато праці з відновлення і матеріального, і духовного.
Сьогодні ми молилися за наших українських героїв-захисників, бо завдяки їм ми можемо звершувати нашу працю і служіння та маємо надію на перемогу і на встановлення справедливого тривалого миру. Ми дякуємо їм усім, живим і полеглим, і віримо, що за них у цьому храмі довіку лунатиме щира українська молитва.
Дякую владиці Матфею та духовенству і вірним єпархії за працю і зичу, щоби в нових умовах ця праця давала ще більше добрих плодів, сприяючи духовному єднанню нашого народу та його відродженню. Дякую всім вам, хто зібрався нині на молитву, незважаючи на важкі умови сьогодення.
Шлях від рабства до свободи – складний та наповнений багатьма випробуваннями і перешкодами. Але разом, пам’ятаючи про нашу спільну мету – щире служіння Богу, Церкві та нашим ближнім, українському народу – ми, з допомогою Господньою, за молитовним заступництвом Богородиці та всіх святих землі Волинської і України, подолаємо цей шлях. Нехай Бог благословить нас незламністю і успіхом! Слава Ісусу Христу! Слава нашій Матері-Україні! Амінь.